Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСереда, 22.05.2019, 19:29


Меню сайту
Категорії розділу
Виховні заходи [283]Результати [118]
Навчання [131]Оздоровлення [60]
Конкурси [9]Вітання [50]
Дружні сайти
Флешмоб
Шкільні таланти
Опитування 1
В якій соціальній мережі ви проводите більше часу?
Всього відповідей: 429
Опитування 2
Яким, на вашу думку, має бути вчитель?
Всього відповідей: 465

Педрада 04.01-13.01.2017 р.

 

До уваги педагогів!

З 03.01. по 13.01.2017 року  проводиться Інтернет-педрада.

Просимо Вас взяти участь в Інтернет-педраді:

висловити свою точку зору з проблеми, записати пропозиції та рекомендації
(http://szosh3.ucoz.ru/forum/6-32-1)

 

ПЕДАГОГІЧНА РАДА НА ТЕМУ

"ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ РОЗВИВАЛЬНО-КОРЕКЦІЙНОГО НАПРЯМУ В РОБОТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА”

 

 

Форма проведення: ПЕДРАДА-ІНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦІЯ

 

Питання для обговорення з наведеними прикладами з власного досвіду

1.    Основні завдання розвивально-корекційної роботи класного керівника. (Доповідь заступника директора з виховної роботи Діденко Т.В.).

2.     Аспекти педагогічної діяльності класного керівника.

3.     Завдання психолого-педагогічної діагностики дітей, здатних до проявів девіантної поведінки.

4.     Діагностико-корекційна робота з батьками.

5.     Види психолого-педагогічної допомоги батькам.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Журнал "Виховна робота в школі", №10, 2016 р.

2. Журнал "Виховна робота в школі", №9, 2016 р.

3. Журнал "Виховна робота в школі", №1, 2016 р.

4. Посібник "Класному керівнику усе для роботи", №7, 2013 р.

5. Омельченко Л.П. "Настільна книга класного керівника".

6. Кириленко С.В. "Книга заступника директора з виховної роботи".

 

ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ РОЗВИВАЛЬНО- КОРЕКЦІЙНОГО НАПРЯМУ В РОБОТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА 
(доповідь заступника директора з виховної роботи Діденко Т.В.
на засідання педагогічної ради)

    В першу чергу потрібно звернути увагу на соціаліазцію дитини. 
   Соціалізація — процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в суспільстві. Виховання та навчання (у вузькому сенсі) — це спеціально організована діяльність з метою передання соціального досвіду індивіду та формування у нього певних, соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості.
Процеси виховання та соціалізації проходять паралельно і в той же час незалежно один від одного, хоча й спрямовані на становлення особистості, набуття людиною свого місця в житті. Різниця між цими процесами полягає в тому, що виховання, яке здійснюють у сім’ї, дитячому садку, школі, може перериватися, а ось соціалізація відбувається безперервно.
   У процесі соціалізації бере участь усе оточення дитини: сім’я, школа, однолітки, сусіди, засоби масової інформації. Ранню соціалізацію здійснюють у сім’ї, де складаються перші уявлення про світ, про добро і зло, де дитина усвідомлює себе. Хоча існують певні недоліки сімейної соціалізації:
*    надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання дитини;
*    дефіцит елементарних обов’язків, ділових відносин;
*    невміння узгоджувати дії, розв’язувати конфлікти.
   Існують три середовища соціального впливу на дитину.
   Міжособистісна взаємодія. В ході спілкування той, хто впливає, прагне досягти від іншого певних поступок, дає обіцянки, намагається мати привабливий вигляд, постачає дедалі нову інформацію, часто не залишає можливості на роздуми, вдається до позитивного підкріплення (усмішки, пестливих рухів, прояву уваги, смачної їжі).
   Спеціально створене середовище переконання. Вихователь звертається до вихованців з прагненням переконати їх у чомусь, погодитися із його твердженням, пропозицією виконати певну дію. В цьому разі він впливає одночасно на багатьох дітей.
   Засоби масової інформації, які впливають на дитину опосередковано, проте щоденно й ефективно, створюють привабливі образи певних цінностей — здоров’я, доброти, кмітливості або, навпаки, — агресії, домінування сили, надмірної сексуалізації життя. Отже, вони можуть сіяти добро або нав’язувати дітям чужинні стандарти, штучних героїв, сумнівні авторитети, що можна прийняти як норму. Це вплив, який позбавляє дитину свободи опору, можливості уникнути загрози або фізичного обмеження свободи.
   ФУНКЦІЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З КЕРУВАННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЄЮ УЧНІВ
   Зіставлення особливостей процесу соціалізації та можливостей виховання дозволяє визначити конкретні функції виховної діяльності щодо керування позитивною соціалізацією учнів.
   Перша функція — компенсація недоліків первинної соціалізації, що здійснюється у родині. Саме тут складаються перші уявлення про світ, добро і зло, дитина усвідомлює себе. За умов соціальної нестабільності зростає рівень тривожності, конфліктності як серед дорослих, так і серед дітей. У цих випадках компенсація браку сімейного тепла має відбуватись за рахунок гуманізації позиції педагога. Важливо, щоб у дитини була людина, якій вона довіряє.
Друга функція керування процесом соціалізації особистості — попередження або корекція дитячих комплексів. Необхідно створити сприятливий морально-психологічний клімат у первинному колективі, ситуацію успіху та прийняття особистості оточенням.
   Наступну функцію процесу виховання пов'язано з відкритістю, синергетичністю виховної системи, що ґрунтується на взаємодії із соціальним середовищем. Виховання в такому випадку виконує функцію розширення соціального досвіду дітей. Знову виявляється коригувальна функція виховання, спрямована на забезпечення моральної витримки особистості до впливу негативних факторів середовища (телепередачі начебто спеціально розраховані на ствердження бездуховності, егоцентризму, приниження оточення). Без приниження, критики низькі, на наш погляд, пристрасті, переваги учнів, залучити до всього багатства культури, справжніх моральних цінностей.
   У вихованні підростаючого покоління немає у школі більш відповідальної посади, ніж класний керівник. Перелік його посадових обов'язків надзвичайно широкий, а робота складна та відповідальна. Загалом, саме від класного керівника залежить, чи будуть реалізовані повною мірою інноваційні ідеї щодо розв'язання проблем виховання.
   Безперечно, роль класного керівника у системі освіти є центральною, оскільки він є тією ланкою, яка зв’язує воєдино процеси навчання, виховання, соціалізації учнів. Він створює умови для формування соціально орієнтованої особистості у процесі організації профілактичної взаємодії з іншими суб’єктами навчально-виховного процесу. Класний керівник має не тільки допомагати розв’язувати проблеми в навчанні, здоров’ї, у стосунках з батьками, учителями, друзями тощо, але й допомагати їй виявити в собі найкращі риси, створювати умови для розвитку її здібностей, зокрема, здібностей до самовизначення, самореалізації, саморозвитку.
   Класний наставник сприяє успішній соціалізації учнів: інтелектуальному, духовному, фізичному розвитку учнів, залученню до сфери суспільно-соціальних відносин, а також дбає про задоволення освітніх і соціально-культурних потреб школярів, а за необхідності — здійснює психолого-педагогічну корекцію.
    ФУНКЦІЇ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА —
   Сучасна теорія педагогіки відзначає такі основні функції класного керівника (табл. 1).
                                                                                                                                                                Таблиця 1
ФУНКЦІЇ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Функція

Зміст роботи

Діагностична

(аналітична)

Вивчення учнів класу, їхніх особливостей, інтересів, нахилів, потреб, рівня вихованості, мотивів поведінки, умов виховання дітей у сім'ї тощо

Прогностична

Визначення змісту, форм і методів виховної діяльності. Прогнозування термінів проходження колективом етапами становлення. Складання плану виховної роботи. Передбачення наслідків створених відносин, побудова моделі педагогічної підтримки учнів

Організаторська

Планування та координація всієї виховної роботи з класом. Залучення класного колективу до різних видів виховної діяльності (пізнавальної, суспільно-корисної, ціннісно-орієнтаційної, художньо-творчої тощо). Виховна, просвітницька робота серед учнів та їхніх батьків, надання допомоги учнівській організації класу, сприяння розвитку самоврядування в колективі тощо

Виховна

Проведення виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціально-цінних мотивів поведінки, духовних потреб, здорових інтересів, позитивних якостей. Реалізація завдань розумового, морального, естетичного, трудового, фізичного, правового, екологічного, економічного виховання (є найскладнішою в діяльності класного керівника)

Координаційна

Спрямування виховних зусиль усіх суб'єктів виховання (батьків, педагогів, представників громадськості) на вирішення завдань формування всебічно та гармонійно розвиненої особистості, патріота України

Стимулювальна

Стимулювальна функція полягає у своєчасному виявленні досягнень і недоліків щодо формування та розвитку особистості учня й застосуванні заходів, спрямованих на закріплення, зміцнення та розвиток позитивних зрушень, заохочення учнів до наступних позитивних дій і вчинків, а також блокування й усунення негативних рис

Корекційна

Корекційна робота як з класом, так і з окремими учнями на підставі глибокого аналізу результатів попередньої роботи. Сприяння побудові оптимальних взаємин у системах «учитель - батьки», «учитель - учень», «учень - батьки» і коригування (спільно з психологом, соціальним працівником) поведінки соціально дезадаптованих дітей

Соціальна

Вивчення чинників (об'єктивних і суб'єктивних), які впливають на формування та розвиток особистості. Вироблення в учнів навичок соціальної поведінки. Нейтралізація небажаного впливу, що може здійснюватись на школярів

Психогігієнічна

Установлення довірливого контакту з учнями, робота щодо зняття психічного напруження в учнівському колективі

Розвивальна

Створення соціально-психологічних умов для цілісного психічного розвитку школярів із урахуванням актуальних завдань вікового етапу

   ►► Діагностична функція
Діагностична функція класного керівника передбачає психолого-педагогічне вивчення окремих учнів класу (групи) і всього класу (групи) в цілому. За допомогою діагностичних методик класний керівник отримує дані про стан педагогічного процесу, якість навчання та виховання, рівень знань і вихованості школярів, обробляє ці дані, аналізує й оцінює їх, коригує та прогнозує розвиток педагогічного процесу й учнів.
Педагогічна діагностика важлива не сама по собі, а тим, що забезпечує зворотний зв’язок у педагогічному процесі. Вона необхідна для оптимальної організації педагогічного процесу, тому в нашому навчальному закладі виділені  такі функції педагогічної діагностики:
   *    контрольно-коригувальну, що полягає в отриманні даних і коригуванні педагогічного процесу;
   *    прогностичну, що має на меті передбачення, прогнозування змін розвитку учнів у майбутньому;
   *    виховну, що полягає у тому, що в процесі діагностування і у зв’язку з ним учитель має можливість здійснювати виховний вплив на учня.
   Отже, педагогічна діагностика своїм предметом має три аспекти:
   1)    результати навчання, що виявляються у вигляді оцінювання знань (академічні досягнення учнів);
   2)    результати виховання та навчання у вигляді соціальних, емоційних, моральних якостей особистості й груп учнів;
   3)    результати педагогічного процесу у вигляді психологічних якостей і новоутворень особистості.
   Іншими словами, діагностується рівень знань учнів, соціального та психічного розвитку, що відповідає трьом функціям навчально-виховного процесу: освітній, виховній і розвивальній.
   У технологічному циклі роботи класного керівника предметом діагностики є переважно соціально-моральні якості класу. Для того щоб здійснювати виховну роботу, класний керівник повинен добре знати учнів, стежити за Їхнім розвитком, бачити проблеми, що виникають у їх вихованні. Чимало вчителів вважають, що вони й так добре знають своїх вихованців, «на око», без особливих методик, однак для оптимізації праці все ж необхідний професійний підхід.
   Класний керівник повинен вивчати саму дитину, її сім’ю, оточення, клас. Зміст діагностики учня можна звести до такого:
   * демографічні дані про учня і його сім’ю; х дані про здоров’я та фізичний розвиток дитини;
   * пізнавальні здібності (особливості уваги, пам’яті, уявлення, мислення), емоційно-вольова та мотиваційна сфери; х спрямування особистості (інтереси, ставлення, цінності, «Я-концепція»); х поведінка, вчинки школяра.
   ►► Розвивально-корекційна робота
   Розвивально-корекційна робота є напрямом, який викликає найбільше труднощів у класного керівника.
   Розвивально-корекційна робота — це додаткова до основного освітнього процесу діяльність, яка дає змогу більш ефективно розвивати дитину, розкривати й реалізовувати її здібності в різних сферах, це система заходів, що дозволяє вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, які зазнають труднощів у навчанні та шкільній адаптації.
   Основне завдання корекційно-розвивальної роботи — підвищення загального рівня розвитку дитини; поповнення прогалин її попереднього розвитку та навчання, ррзвиток недостатньо сформованих умінь і навичок, підготовка дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу.
   Орієнтирами в організації розвивально-корекційної діяльності є не виснажлива корекція, коли педагоги розраховують лише на численні спеціальні заняття, а діти не бачать зв’язку між цими заняттями й реальним життям, а успішна повноцінна життєдіяльність, життєтворчість.
   Оскільки розвивально-корекційний напрям має ґрунтуватись на глибокому розумінні предмета корекції, а також мати під собою методологічну базу, класним керівникам необхідно проводити цю роботу в тісній співпраці з практичним психологом.
   Проблема соціально-комунікативного й осо- бистісного розвитку існує у неабиякої кількості сучасних учнів. Зараз педагогів найбільше турбують такі проблеми:
   *    зміни в психології батьків та учнів, які спонукають замислитися вчителя над новими підходами до виховання учнів і батьків;
   *    низька соціальна активність учнів у різних видах діяльності;
   *    ізоляція та відторгнення значної частини учнів у класному колективі;
   *    наявність деструктивних лідерів і підлідерів;
   *    негативні відносини між окремими учнями й мікрогрупами;
   *    недостатня інтеграція класного колективу;
   *    особистісна невпевненість, імпульсивність та агресивність;
   *    негативний вплив на психіку учнів ЗМІ;
   *    перевантаженість учнів навчальними програмами;
   *    недоліки культури міжособистісних відносин учнів, вчителів і батьків.
   Ці й інші проблеми можна розв’язати лише цілеспрямованою корекційно-виховною роботою.
  Власне розвивальну діяльність спрямовано на створення соціально-психологічних умов для цілісного розвитку школярів із урахуванням актуальних завдань вікового етапу, а також можливостей дітей із прискореним темпом психічного розвитку.
   Мета розвивальної діяльності полягає в розвитку когнітивної сфери дитини (умінь, навичок, пізнавальних процесів), загальних і спеціальних здібностей, емоційно-вольової сфери, етичних норм і правил поведінки.
   До основних форм розвивального супроводу ми відносимо:
   *    розвивальні програми, які проводять у вільний від навчання час або на спеціально виділених для цього годинах;
   *    міні-програми підтримки дітей на складних етапах навчання за підвищених інтелектуальних і нервових навантажень на школярів;
   *    реалізація розвивального напряму діяльності через зміст традиційних форм, таких, як конкурси, підготовка виставок, театралізовані ігри тощо.
   Класний керівник повинен мати програму вивчення особистості учня, яка передбачає:
   *    відвідування та спостереження за учнями в сім’ї, бесіди з учнями, батьками;
   *    спостереження й оцінювання організаційних здібностей, вчинків;
   *    спостереження за відносинами між учнями в класі;
   *    спостереження за реакцією батьків на проведені виховні заходи, на оцінки школярів, записи в щоденнику;
   *    спостереження за формуванням соціально значущих якостей, які характеризують ставлення школярів до суспільних процесів;
   *    анкетування, тестування;
   *    формування портфоліо на кожного учня;
   *    складання характеристик, діагностичних карт на кожного учня.
   Після проведення моніторингу рівня вихованості учнів класу класний керівник може розробити цільову програму розвитку учнівського колективу (наприклад, «Спілкування»), що дозволить створити зону найближчого соціального розвитку кожної особистості, організувати діяльність учнів через потребу самопізнання та самореалізації, допомагає створити в класі атмосферу довіри, взаємодопомоги, відкритого та доброзичливого спілкування дітей одне з одним і вчителем, полегшуючи тим самим навчально-виховний процес. Використання нових підходів і методики у розвитку особистості дозволяє усувати конфліктні ситуації, вирішувати складні соціально-психологічні завдання.

Форма входу

Наші координати
30400, Хмельницька область м.Шепетівка вул.Судилківська,19 телефон/факс: (03840)4-10-05
E-mail: zosh3sh@i.ua
Пошук
Наша кнопка
Гаряча лінія
Цікаві новини
Погода в Шепетівці
Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний хостинг uCoz
%