Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 24.11.2017, 02:15


[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 212»
Форум » Учительська » Педагогічна рада » Педагогічна рада 04.01.2017-13.01.2017 р.
Педагогічна рада 04.01.2017-13.01.2017 р.
Svitla0412Дата: Середа, 04.01.2017, 13:05 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Администраторы
Повідомлень: 3
Статус: Offline
На сторінці "Методична робота"  у вкладці "Педагогічна рада 04.01-13.01.2017" розміщено план педагогічної ради на тему "Шляхи реалізації розвивально-корекційного напряму в роботі класного керівника". 
Висловлюйте свою точку зору з даного питання та записуйте пропозиції та рекомендації у цій темі.
 
nataligr24Дата: Вівторок, 10.01.2017, 13:09 | Повідомлення # 2
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Offline

Виступ на педагогічну раду «Завдання психолого-педагогічної діагностики дітей, здатних до проявів девіантної  поведінки»                                                                                
Діагностична функція соціального педагога передбачає психолого-педагогічне вивчення окремих учнів класу і всього класу в цілому. За допомогою діагностичних методик я отримую дані про стан педагогічного процесу, якість навчання та виховання, рівень знань та вихованості школярів, обробляю ці дані, аналізую та оцінюю їх, коригую та прогнозую розвиток педагогічного процесу й учнів.            У свої роботі з дітьми, здатними до проявів девіантної поведінки, я вивчаю саму дитину, її сім'ю, оточення, клас. Зміст діагностики учня можна звести до такого:
- демографічні дані проучня та його сім'ю;
- дані про здоров'я тафізичний розвиток дитини;
- пізнавальні здібності(особливості уваги, пам’яті, уявлення, мислення), емоційно-вольова та мотиваційна сфери;
- спрямування особистості(інтереси, ставлення, цінності, «Я-концепція»);
- поведінка, вчинки школяра.
Під час діагностичної діяльності я використовуюрізноманітні прийоми та методи: педагогічного спостереження, соціологічного опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування), тестування, створення педагогічних ситуацій, індивідуального та групового само оцінювання. Нерідко, під час проведення діагностичної роботи, мені допомагають класні керівники.
До кожної дитини з девізною поведінкою я знаходжу особистісний підхід. Адже девіантна поведінка найбільш яскраво проявляється у підлітковому віці та пояснюється порівняно
невисоким рівнем інтелектуального розвитку, особистісною незрілістю, залежністю від вимог групи і прийнятих у ній ціннісних орієнтацій, наявністю чималої кількості суперечностей соціально-психологічного характеру. Девіантні підлітки часто виявляють цілу низку особливостей, що свідчать про неабиякі емоційні порушення. Вони зазвичай імпульсивні, дратівливі, запальні, агресивні,
конфліктні.
На кожного учня девіантної поведінки заведенііндивідуальні картки психолого-педагогічного супроводу, складається характеристика учня та проводиться обстеження житлово-побутових умов учня. А ще під час роботи з учнями девіантної поведінки я використовую анкети:
-       виявленнярівня вихованості учня,
-       соціально-психологічногодослідження підлітків та старших школярів,
-       виявленнярівня тривожності підлітків,
-       вивченняагресивності,
-       вивченнясамооцінки учня,
-       вивченняоцінки психологічного клімату в колективі,
-       вивченняінтересів та здібностей учнів та інші.
Всеце проводиться для того, щоб визначити наявність або відсутність передумов девіантної поведінки (відставання або затримка розумового розвитку, наявність або відсутність нервово-психічних захворювань і психічних розладів). Також одним з головних завдань психолого-педагогічної діагностики дітей, здатних до проявів девіантної поведінки є визначення дефектів індивідуально-психологічного характеру, включаючи порушення емоційно-вольової та мотиваційної сфери (підвищена тривожність, агресивність, акцентуації характеру, неадекватна самооцінка). Під час психолого-педагогічної діагностики вивчаються соціально-психологічні особливості підлітка, які характеризує соціальна дезадаптація, а також проводиться дослідження соціальної ситуації, що провокує дезадаптацію дітей (несприятливі відносини між батьками і дітьми, характер міжособистісних відносин і соціометричний статус підлітка у колі однолітків, педагогічна позиція вчителя, шкільна атмосфера, соціально-психологічний клімат колективу).

Підготувала: соціальний педагог   Грицюк Наталія Миколаївна


Повідомлення відредагував nataligr24 - Вівторок, 10.01.2017, 13:10
 
Svitla0412Дата: Вівторок, 10.01.2017, 13:13 | Повідомлення # 3
Рядовий
Група: Администраторы
Повідомлень: 3
Статус: Offline
Виступ на педагогічну раду «Види психолого-педагогічної допомоги батькам»


Швидше за все, побачивши цей заголовок, педагоги, які стомилися від своїх турбот, думають: «Мало мені дітей, так я ще повинен займатись і навчанням батьків?!». Однак якщо підійти до цього питання ґрунтовно, виявиться, що плюсів тут набагато більше, ніж мінусів, і всі ваші витрати згодом окупляться з лишком: якщо ви припускаєте подбати про їхню компетентність вчасно.
У кожній школі та кожному класі виділяється частина батьків, які дуже серйозно ставляться до навчання й виховання своїх дітей. Як правило, це непрацюючі мами та найближчі родичі, цілком сконцентровані на розвитку дитини.
Навчання батьків доцільно починати з того моменту, коли, поступаючи в перший клас, дитина переходить визначений соціальний рубіж, і дорослі повні рішучості дати їй гідну освіту: у них з'являється багато запитань із приводу виконання домашніх завдань, і вони дуже доброзичливо ставляться до школи. Не упустіть цей момент!
Яких практичних навичок не вистачає сучасним батькам?
Насамперед, це навички допомоги дитині при освоєнні освітніх програм; освоєння навичок ефективного спілкування з дитиною; використання правових знань у галузі освіти (державні освітні стандарти, правила прийому до шкіл і ВНЗ, форми участі батьківської громадськості в життєдіяльності освітньої установи тощо).
Таким чином, у допомозі батьків виділяються три напрями:
• Навчання батька як вихователя.
• Навчання батька як учителя своєї дитини.
• Навчання батька як союзника, партнера, співуправлінця.
Основними етапами роботи з батьками є:
1. Робота з батьками учнів початкової школи.
2. Робота з батьками учнів 5-х класів (адаптація переходу в основну школу).
3. Робота з батьками учнів основної школи (6-8-і класи).
4. Робота з батьками учнів старших і випускних класів.
Зміст роботи  з батьками полягає в тому:
• підвищення психолого-педагогічних знань батьків (лекції, семінари, індивідуальні консультації, практикуми);
• залучення батьків у навчально-виховний процес (батьківські збори, спільні творчі справи, допомога у зміцненні матеріально-технічної бази);
• участь батьків в управлінні школою (рада школи, батьківські комітети).
Індивідуальна консультація - один з найважливіших видів допомоги батькам. Тематика консультацій, які були проведені:
• Дитина не хоче вчитись. Як їй допомогти?
• Погана пам'ять у дитини. Як її розвинути?
• Єдина дитина в родині. Шляхи подолання труднощів у вихованні.
• Покарання дітей. Якими їм бути?
• Тривожність дітей. До чого вона може призвести?
• Сором'язлива дитина. Проблеми сором'язливості та шляхи її подолання.
• Брутальність і нерозуміння в родині.
• Талановита дитина в родині.
• Приятелі дітей - друзі чи вороги?
• Три покоління під одним дахом. Проблеми спілкування.
Батьківські збори – це ще один із видів допомоги батькам. Вони повинні навчати батьків, а не констатувати помилки та невдачі дітей.  Теми батьківських зборів:
• Перші книжки дитини.
• Майбутнє моєї дитини. Яким я його бачу?
• Друзі моєї дитини.
• «Можна» і «не можна» у нашій родині.
Батьківський тренінг - це активна форма допомоги з батьками, які хочуть змінити своє ставлення до поведінки та взаємодії з власною дитиною, зробити його більш відкритим і довірливим. З великим інтересом батьки виконують такі тренінгові завдання, як «Дитячі гримаси», «Улюблена іграшка», «Мій казковий образ», «Дитячі ігри», «Виховання дитинства», «Фільм про мою родину».
Таким чином, школою реалізуються функції батьківської освіти (відомості про виховну концепцію школи, педагогічну позицію класного керівника, про методику виховання, про цілі й задачі особистісного розвитку школярів на даний період, про хід духовного розвитку дитини, про особливості шкільної діяльності учня, про взаємини у групі, про виявлені здібності й поточні успіхи тощо) та коректуються принципи сімейного виховання - саме тієї сторони, що стосується дитини (мистецтво любити дітей), режиму життя та діяльності дитини, що забезпечують і корекцію особистості батьків.





Підготувала: практичний психолог

Сидорова Наталія Миколаївна

 
NIДата: Середа, 11.01.2017, 17:22 | Повідомлення # 4
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Статус: Offline
Виступ на педагогічну раду: «Діагностико-корекційнаробота з батьками»
Одним із найважливіших напрямів роботи
класного керівника є діагностика. Дехто з педагогів може заперечити: якщо в
навчальному закладі працюють психологи — їм і займатися діагностикою. Однак
ідеться не про психологічну діагностику як таку, а про психолого-педагогічну
діагностику, яка вирізняється індивідуальним характером і оперативністю.
Конструктивне планування виховної роботи в колективі учнів та налагодження
роботи з батьками неможливе без використання психолого-педагогічної
діагностики.
Діагностика в роботі класного керівника
може бути попередньою, оперативною, підсумковою — залежно від ситуації. Якщо
педагог грамотно використовує діагностичні матеріали, і може докорінно змінити
спосіб спілкування в родині, статус окремих її членів, стратегію поведінки
дорослих щодо дитини.
У роботі з групою діагностика допомагає
виявленню проблемних ситуацій в окремих родинах і дозволяє обрати правильну
лінію поведінки з батьками проблемних учнів. Однак діагностика в роботі
класного керівника — це й досить небезпечне знаряддя, тому використовувати його
педагог може за умови абсолютної впевненості в позитивних наслідках такого
методу для конкретної дитини та її родини. Діагностичний процес передбачає
чітке визначення цілей і очікуваних результатів: займаючись нею, класний
керівник повинен ставити перед собою певні питання (наприклад, якого результату
він очікує від діагностики, як працюватиме з одержаним матеріалом або які зміни
на краще вона принесе) і обов'язково знаходити на них обґрунтовані відповіді.
Попередня
діагностика потребує підготовки:
 § батьківських зборів;
 § тематичних та індивідуальних консультацій;
 § позакласних заходів; поїздок і екскурсій;
 § планування позакласної роботи з колективом учнів;
 § аналізу роботи з класом.
 Оперативна діагностика необхідна для
розв'язання конфліктних ситуацій у родинах під час підготовки до співбесід між
учнями, вчителями й учнями.
 Підсумкову діагностику доцільно проводити
наприкінці навчального року за результатами участі групи у святах, конкурсах і
фестивалях. Це необхідно для оцінки проведеного заходу через сприйняття всіма
присутніми, що дозволить вдосконалювати роботу з родиною й учнями. Добре
організована підсумкова діагностика роботи навчального закладу в цілому і
виховної системи зокрема допомагає в оперативному розв'язанні питань якісного
просування колективу у своєму розвиткові, плануванні заходів, ефективність яких
не викликає сумнівів.
 Значущим напрямом діяльності класного
керівника з родинами учнів є також корекційна  робота. Діагностична робота класного керівника
у відриві від колекційної не лише не має сенсу, але й може завдати шкоди та
скалічити душі дітей і дорослих, призвести до агресії і конфліктів.
Головне
призначення колекційної  роботи — надання
батькам своєчасної психолого-педагогічної допомоги та підтримки під час
розв'язання таких проблемних ситуацій у сімейному вихованні, як:
§ криза адаптації до навчання;
 § статеве дозрівання дітей;
§ нестабільне становище дитини в родині;
 § втрата батьків або близьких людей;
§ розлучення батьків;
§ вплив на дитину компанії.
Родина
потребує коригувальної допомоги та підтримки з боку педагога у разі виходу
дитини з-під контролю батьків і підпадання під вплив не просто поганої компанії,
а секти, яка стає для неї більш значущою за власну родину. Корекційна робота —
це, зокрема, і заходи з профілактики шкідливих звичок (тютюнопаління,
токсикоманії, наркоманії). Але ефективність такої роботи багато в чому залежить
від активності та підтримки батьків. Таким чином, взаємні допомога та підтримка
педагога і родини задля спільної мети — запорука успіху в нелегкій справі
виховання майбутнього країни. Індивідуальна корекційна  робота класного керівника має спрямовуватися
також і на роботу з родиною, в якій зростають обдаровані діти.
Немає таємниці в тому, що іноді
становище такої дитини у звичайному класі досить важке. Завдання класного
керівника — з одного боку, створити умови для максимального розвитку таланту та
здібностей такої дитини з іншого — зберегти її душевний спокій, комфорт та
гідність у колективі. Не меншого коригування потребують і проблемні сім'ї.
Класному керівникові треба мати уяву про родини своїх учнів, щоб відразу ж дати
зрозуміти безвідповідальним батькам, аби не очікували на спокійне та
безтурботне життя.
Ми вважаємо,
що індивідуальне коригування буде доречним і щодо неповних родин: саме вони
потребують посиленої уваги з боку адміністрації та соціально-психологічної
служби. Найчастіше
такі сім'ї зайвий раз не звертаються по допомогу, але коли вже спромоглися це
зробити — то з проблемою, розв'язання якої потребує оперативного втручання
різних фахівців і служб: юристів, лікарів, психологів або правоохоронних
органів. Форми взаємодії класного керівника й родини Наведені вище напрями
спільної діяльності класного керівника й родини будуть ефективними в разі
використання класним керівником активних форм взаємодії з родинами своїх учнів.
З першого ж дня роботи з колективами дітей і батьків класний керівник повинен
прагнути розуміння значення тих вимог, які навчальний заклад висуває родині (за
умови, звичайно, розумності цих вимог). Взаємодія родини й класного керівника
буде ефективною тоді, коли педагог дозволить батькам виявити ініціативу й
підтримає їхні пропозиції. Спілкування з батьківським колективом треба
здійснювати в дусі чемності та коректності, із самого початку обговорюючи ті
правила спілкування, на яких базуватиметься робота з батьками.
Правилаефективної взаємодії, якими педагог керуватиметься в роботі з родинами учнів,
можуть бути приблизно такими:

1. Батькам потрібна підтримка, допомога
й добра порада. Якщо ви маєте їх, створіть необхідні умови для спілкування.
2. Не розмовляйте з батьками поспіхом:
якщо ви не маєте часу, домовтеся про зустріч іншим разом.
3. Розмовляйте
з батьками спокійно: зверхність та повчання викликають роздратування і
негативну реакцію з їхнього боку.
4. Вчіться
вислуховувати батьків з болючих питань.
5. Не поспішайте з висновками! Добре
обміркуйте почуте від батьків.
 6. Отриману від батьків інформацію зберігайте
в таємниці.
7. Якщо ж
все-таки існує професійна необхідність поділитися конфіденційною інформацією,
доведіть це до відома батьків.
8. Пам'ятайте: під час зустрічі з
родиною учня будь-який батько прагне почути про свою дитину не тільки погане,
але й хороше.
9. Будь-яка зустріч з родиною має
завершуватися конструктивними рекомендаціями для батьків і учня.
10.Якщо педагог вважає себе
некомпетентним з якоїсь проблеми, йому варто вибачитися перед батьками та
запропонувати їм звернутися за консультацією до фахівців.
11.За
активної участі батьків у житті групи їхні зусилля мають бути відзначені
класним керівником і адміністрацією школи.
Гальчин Н.І., вчитель початкових класів
 
andreymy2009Дата: Четвер, 12.01.2017, 13:49 | Повідомлення # 5
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Offline
Виступ на педагогічну раду «Завдання психолого-педагогічної діагностики дітей,здатних до проявів девіантної
поведінки»
Головним завданням корекції схильності до девіантної поведінки є подолання незрілості особистості,розвиток самосвідомості  та саморегуляції. Довільна регуляція власної поведінки,прагнення до самовдосконалення виникають на основі   адекватного   ,зрілого, диференційованого уявлення про себе як особистість.Учень повинен усвідомити свої потреби,позитивні та
негативні якості,побудувати образ ідеального «я»,визначити різницю між ідеальними прагненнями та реальною поведінкою і на основі цього намагатись керувати власними вчинками. Процес формування самосвідомості повинен відповідати загальним закономірностям його розвитку в онтогенезі. Спочатку увагу дітей привертають до власної зовнішності та фізичних якостей,а згодом
пропонують дослідити й особисті внутрішні якості.На перших порах діти навчаються виділяти ці якості у літературних героїв,у своїх однокласників,а потім вже у себе. У розвитку особистості велике значення має формування почуття власної унікальності,сприймання свого «я» неповторним і цілісним у минулому,теперішньому і майбутньому.Цінним у цьому відношенні є обговорення з
учнями подій їхнього дитинства,ближніх та перспективних планів,узгоджуючи їх з бажаннями та можливостями,а також із суспільними цінностями,визначаючи,що у реальному сприяє або перешкоджає здійсненню цих планів.  Одним із провідних напрямків корекції особистісної незрілості важковиховуваних виступає формування довільної регуляції поведінки,розвиток волі.У цьому процесі неабияку
роль відіграє формування прагнення та умінь самостійно приймати рішення та реалізовувати його,самостійно розв’язувати конфлікти.З цією метою можна використовувати прийом моделювання типових ситуацій вибору з наступним пошуком різних варіантів виходу з них.Враховуючи загальні психологічнізакономірності генези волі,особливу увагу звертаю на корекцію недоліків
регулюючої функції внутрішнього мовлення.За висловом Л.С.Виготського,ключем до останього виступає писемне мовлення.Тому одним із завдань формування довільної
поведінки є розвиток у них писемного мовлення.
Спонукаю дітей до висловлювання власних думок на письмі,вчу їх писати  твори,вести особисті щоденники,листуватися з рідними та друзями,складати ближні
та перспективні плани,аналізувати успішність їх виконання тощо.



Підготувала Т.А.Лук’янчук, вчительукраїнської мови та літератури. 
 
Форум » Учительська » Педагогічна рада » Педагогічна рада 04.01.2017-13.01.2017 р.
Сторінка 1 з 212»
Пошук:


Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz