Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 24.11.2017, 02:16


[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 212»
Форум » Учительська » Педагогічна рада » Педагогічна рада 25.02-01.03.13
Педагогічна рада 25.02-01.03.13
SvetkaДата: Середа, 27.02.2013, 11:54 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Статус: Offline
На сторінці "Методична робота"  у вкладці "Педагогічна рада 25.02-01.03.2013" розміщено план педагогічної ради на тему "Діагноз: неуспішність. Причини
неуспішності та шляхи її подолання".
Ознайомтеся з доповіддю заступника директора знавчально-виховної роботи Хім'як Т.М., висловлюйте свою точку зору з даного
питання та записуйте пропозиції та рекомендації у цій темі.
 
НаталіяДата: Четвер, 28.02.2013, 12:01 | Повідомлення # 2
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Статус: Offline
Організація роботи з батьками учнів із низькою успішністю школярів
Часто від батьків і особливо від учителів можна почути скарги на те, що іхні діти (учні) не можуть засвоїти програмний матеріал масової загальноосвітньої школи, хоча для цього вони докладають багато зусиль.
«Невже так важко бути уважним, дисциплінованим, правильно писати в зошитах?» - дивуються вони. Інші зауважують: «Що поробиш, якщо таким народився». Між іншим, саме таким дітям насамперед потрібна увага батьків, учителів, медиків. І чим раніше вони отримають допомогу, тим більше шансів на подолання недоліків та запобігання шкільному невстиганню. Які ж причини учнівської неуспішності? Вони різні ї їх багато, тому необхідно розібратися, у яких випадках це лінощі, небажання вчитися, відсутність інтересу та мотивації до навчального процесу, а в яких – захворювання. Якщо хвороба має неврологічний або психічний характер, причини яких – на рівні генетичної патології, внутрішньоутробного недорозвитку, родових і післяродових травм та інших захворювань, їх можна одразу навіть не помітити. Це
вдасться в знаки пізніше. Коли дитина почне навчатися в школі і коли до вищих психічних процесів – пам'яті, уваги, інтелекту – почнуть ставити підвищені вимоги. Ось тоді стане очевидним, що в дитини виникають проблеми в навчанні і вона починає відставати від своїх однолітків. Як же розрізнити, коли дитина не бажає вчитися,  а коли не може, тобто неспроможна засвоїти програмовий матеріал? Якщо вже виявлено відхилення, то що ж робити?
1.    Батькам не панікувати!
2.    Розібратися, що спричинило невстигання дитини з певних предметів.Якщо в учня з мови – високі бали, а з математики –дуже низькі, або навпаки, - треба звертатися до лікаря, вікового психолога, проконсультуватися з нейрон-психологом.
3.    Переконати батьків не боятися звертатися до лікарів, оскільки всі порушення, за винятком центрального походження, добре піддаються коригуванню.
4.    Пояснити батькам, що важкі випадки неуспішності учнів здебільшого зустрічаються там, де батьки не займаються їхнім розвитком, байдужі до долі дитини.
5.    Провести бесіду з батьками що особистісною особливістю у дітей може стати тривожність.
Висока тривожність набуває стійкості при постійному незадоволенні з боку батьків. Якщо тимчасові труднощі, які переживає дитина, роздратовують дорослих, виникає тривожність страх зробити щось погано, неправильно. Той же результат досягається в ситуації, коли дитина навчається досить успішно, але батьки чекають на більше та пред‘являють високі, нереальні вимоги.
6.    Батьки повинні  знайти можливість для формування пізнавального інтересу у школярів. Перш за все треба створити позитивне ставлення до діяльності, розкрити її смисл,  залучати дітей до розв‘язання практичних та пізнавальних завдань; в ході роботи підкреслювати
досягнення дітей, підбадьорювати їх та підтримувати їх інтерес постановкою все нових і нових завдань та питань.
7.   Якщо батьки виявляють, що їхні діти не цікавляться навчанням та навчальними предметами, то спершу треба з‘ясувати, чим іншим цікавиться їх син чи донька.
Це важливо знати, щоб виховувати пізнавальні інтереси на основі вже наявних та запобігти нерівномірному розвитку інтересів.
8.      Багатодітей не встигають у навчанні, їм не подобається вчитися тому, що батьки не виявляють інтересу до їхніх навчальних занять, не перевіряють, як вони виконують домашні завдання, чим займаються у вільний час.
9.      Сучасна школа і батьки  створили умови для навчання таких учнів. І допомагають їм у цьому спеціалісти із психології, дитячої психіатрії, педіатрії, неврології, логопедії тощо.
Батьки повинні:- Постійно приділяти увагу розвитку мовлення, розширювати словниковий запас, слідкувати за правильністю вимови; - Своєчасно звертатися до логопеда при дефектах мовлення та утрудненні в опануванні навичками читання; - Доброзичливо, а не насильно прилучати дитину до читання. - Слід сформувати у дитини потребу та бажання читати. Для цього треба пропонувати книги, які їй цікаві. Не треба наполягати, щоб вона читала тільки
вголос. Корисно щоденно читати вголос кілька хвилин для відпрацювання темпу та закріплення навичок читання. Батьки повинні заохочувати успіхи дитини та
переконувати її, що труднощі в оволодінні навичками читання можна та потрібно подолати.
Щоб розширити запас загальної освіченості дитини, батьки повинні:
- Своєчасно навчати умінням та навичкам, які відповідають віку дитини;
- Стимулювати активність пізнання;
- Контролювати засвоєння отриманих відомостей, щоб вони стали дійсно знаннями, які дитина може використовувати;
- Розширювати кругозір дитини не лише на дидактичному матеріалі (настільних іграх, книжках, діафільмах), а й у різних життєвих ситуаціях;
- Стимулювати дитину розповідати про те, що їй прочитали чи переказати зміст твору, казки, мультфільму спочатку за питаннями,
що наштовхують, а потім самостійно.
Вчити виділяти головну лінію сюжету, називати дійових осіб тощо; - Навчати дитину читати, рахувати та писати в ігровій формі;
- Не допускати однобічного розвитку особистості дитини.

                                                                                                                                                                                   Початкові класи


Повідомлення відредагував Наталія - Четвер, 28.02.2013, 16:49
 
НаталіяДата: Четвер, 28.02.2013, 16:51 | Повідомлення # 3
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Статус: Offline



                                                                                                                                                                                       Початкові класи
Прикріплення: 7345343.jpg(121Kb)
 
Irina_Mix007Дата: Четвер, 28.02.2013, 16:57 | Повідомлення # 4
Рядовий
Група: Администраторы
Повідомлень: 11
Статус: Offline
Виховна робота з учнями знизькою успішністю, спрямована на підвищення рівня успішності
                                         (Рой А. Ф. , ПастушокТ.Л.)

Критерієм ефективності та якості педагогічного процесу є вихованість школярів та наявність у них високих моральних якостей.Оскільки школярі різняться індивідуальними особливостями, то й результати їх виховання різні. Для практичної діяльності педагога учнів класу залежно від рівня їх вихованості
поділяють на такі групи:
а)група дуже низького рівня вихованості. Зараховані до цієї групи учні характеризуються негативним досвідом поведінки, що важко піддається педагогічному впливу, саморегуляція і самоорганізація у них не розвинуті;
б)група низького рівня вихованості. Характеризується слабким виявом позитивного, ще не стійкого досвіду поведінки, зривами. Поведінка учнів регулюється переважно вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами, саморегуляція та самоорганізація у них - інтуїтивні;
в)групи середнього рівня вихованості. їм властиві стійка позитивна поведінка, наявність регуляції та саморегуляції, організації та самоорганізації, однак активна позиція щодо діяльності і вчинків однокласників ще не
виявляється;
г)групи високого рівня вихованості. Для учнів, які належать до них, визначальними є стійкий і позитивний досвід поведінки, саморегуляції, прагнення до
організації та регуляції діяльності поведінки інших людей, вияви активної позиції.
Основними показниками рівня вихованості школяра є зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами, громадська активність, самостійність у всіх видах діяльності, сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості, ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму
розвитку, прилучення до національної та світової культури, фізичне здоров'я, захоплення фізичною культурою і спортом, працелюбність, орієнтованість на
майбутню професію.
Оцінити рівень вихованості особистості можна і за ЇЇ ставленням до навколишньої дійсності. У ставленні до суспільства вона виявляє патріотизм, суспільну
дисциплінованість, громадську активність, працьовитість, відповідальність,солідарність, відданість справі; у ставленні до інших людей - повага їх
гідності, піклування, терплячість; до себе - гідність, самокритичність, самоконтроль, ініціативу, оптимізм; до культури - повагу до культурних
цінностей, контакти з діячами культури, розуміння прекрасного; до природи - повагу до всіх форм життя, замилування природою, примноження її багатств і
раціональне їх використання; до моральних цінностей - демократизм, гуманізм, поважання свободи волі особистості.При визначенні рівня вихованості учнів нерідко
послуговуються такимиметодами науково-педагогічного дослідження, як
педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, вивчення продуктів
діяльності учнів та ін.       

Шляхи підвищення ефективності процесу виховання

Удосконалення виховного процесу в школі передбачає:
1.Організацію виховних центрів: створення музеїв, тематичне оформлення рекреацій. Як стверджував В. Сухомлинський, у школі і стіни повинні говорити. Така
інформаційно-образна насиченість шкільних приміщень не тільки збагачує учнів знаннями, які виходять за межі навчальних програм, а й має відчутний виховний
вплив на них.
2.Органічне поєднання завдань, вирішуваних школою, з потребами довкілля. Це передусім організація допомоги школярів населенню в охороні та примноженні
багатств природи, у вирішенні проблем виробництва, орієнтації учнів на вибір потрібної для їх міста чи села професії.
3.Створення в школі морально-психологічного клімату поваги до знань. Школа має пропагувати серед учнів думку, що в цивілізованому суспільстві людині вигідно бути вихованою і освіченою. Це потрібно й суспільству. Тому виховний процес має долати тимчасове явище неповаги деяких учнів до вихованості й
освіченості.
4.Підбір раціонального змісту виховання відповідно до його мети і рівня вихованості колективу й окремих учнів. Школа повинна відчувати, який напрям
змісту виховання треба посилити на певному етапі виховної роботи. На початку XXI ст. в Україні такої уваги потребують питання морального і правового
виховання, підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в ринкових умовах, виховання несприйнятливості до негативних явищ життя тощо.
5.Розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на учнів і залученням їх до різних видів діяльності. Це зумовлено превалюванням у школі словесних методів виховання, які дають змогу формувати погляди і переконання учнів, але не забезпечують вироблення відповідних навичок і звичок поведінки. Цим зумовлений розрив між свідомістю і поведінкою деяких школярів, подоланню якого
сприяє залучення їх до різноманітних видів діяльності.
6.Своєчасне здійснення виховних заходів, акцентування уваги на профілактиці негативних явищ в учнівському середовищі. Нерідко деякі виховні заходи
проводять лише після того, як у школі стався неприємний випадок. Але, як відомо, виховання повинне бути профілактичним, запобігати негативним
явищам.
7.Використання різноманітних форм і методів виховного впливу, які б відповідали віку учнів, спонукали їх до активності, ініціативи й самостійності в підготовці
та проведенні виховних заходів.
8.Підвищення емоційності виховних заходів. Ця вимога ґрунтується на твердженні психологів, що знання засвоюються швидше і стають поглядами й переконаннями за небайдужості до них учня, емоційного переживання у процесі їх засвоєння.
9.Створення умов для розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх самоврядування, самоосвіти та самовиховання.
10.Подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів. Підготовка учнів до життя в демократичному суспільстві потребує відмови від командного стилю у взаємодії з ними. Школа має бути взірцем демократизації українського суспільства, а учні за період перебування в ній повинні набути досвіду відносин
на демократичних засадах.
Народна педагогіка про критерії вихованості:
Оцінюй людину за її вчинки.
На дерево дивись, як родить, а на людину - як робить.
Говорить вздовж, а живе впоперек.
Народна педагогіка про самовиховання:
Не лінись рано вставати та замолоду більше знати.
Доки не впріти, доти не вміти.
Людей питай, а свій розум май.
Хто рано встає, тому Бог дає.
 
Irina_Mix007Дата: П`ятниця, 01.03.2013, 12:01 | Повідомлення # 5
Рядовий
Група: Администраторы
Повідомлень: 11
Статус: Offline

Система заходів для надання допомоги невстигаючим школярам:

1. Допомога в плануванні навчальної діяльності(планування повторення й виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності стосовно аналізу й усунення типових помилок тощо).
2. Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності.
3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення,створення ситуацій успіху, спонукання до активної праці тощо).
4. Контроль над навчальною діяльністю (частіше опитування учня, перевірка всіх домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній діяльності тощо).
5. Різноманітні форми взаємодопомоги.
6. Додаткові заняття вчителя з учнем.
А для попередження неуспішності учнів слід використовувати:
1. Всебічне підвищення ефективності кожного уроку.
2. Формування пізнавального інтересу до навчання й позитивних мотивів.
3. Індивідуальний підхід до учня.
4. Спеціальну систему домашніх завдань.
5. Посилення роботи з батьками.
6. Залучення учнівського активу до боротьби за підвищення відповідальності учня за навчання.Тобто для того, щоб допомогти учневі з низьким рівнем підготовки необхідно зацікавити його, що приведе до внутрішньої мотивації діяльності.

Педагогічна підтримка учнів з низькою успішністю
─ створення атмосфери особливої доброзичливості під час опитування;
─ зниження темпу опитування, дозвіл довше готуватися біля дошки;
─ пропозиція учнем зразкового плану відповіді;
─ дозвіл користуватися наочним приладдям, яке допомагає викладати суть явища;
─ стимулювання оцінкою, підбадьоренням, похвалою  під час викладу нового матеріалу;
─ застосування до учнів з низьким рівнем підготовкизаходів щодо підтримання інтересу й використання запитань, які з’ясовують ступінь розуміння учнями навчального матеріалу;
─ залучення їх як помічників до підготовки приладів,дослідів тощо;
─ залучення до висловлення пропозицій у проблемному навчанні,до висновків та узагальнень або пояснень суті проблеми, висловленої сильним
учнем;
в ході самостійної роботи учнів на уроці:
─ поділ завдань на дози, етапи, вичленення в складних завданнях ряду простих, посилання на аналогічне завдання, виконане раніше;
─ нагадування прийому й способу виконання завдання;
─ вказівка на необхідність актуалізувати те чи інше правило;
─ посилання на правила і властивості, необхідні для вирішення завдань, вправ;
─ інструктування про раціональні шляхи виконання завдань, вимога до їхнього оформлення;
─ стимулювання самостійних дій школярів, які невстигають.
─ більш ретельний контроль за їхньою діяльністю,вказівки на помилки, перевірка, виправлення;
під час організації самостійної роботи:
─ вибір для груп з низьким рівнем підготовки найбільш раціональної системи, вправ, а не механічне збільшення їх кількості;
─ більш докладне пояснення послідовності виконання завдання;
─ попередження про можливі утруднення, використання карток-консультацій, карток зі спрямовуючим планом дій.
Намагаючись підвищити рівень навчальних досягнень учнів, які не дуже, зацікавлені у навчанні, потрібно пам’ятати, що засоби впливу на них не завжди забезпечать очікувані результати. «Правильний» результат важко спрогнозувати на загальному рівні, оскільки те, що добре впливає на одного учня, не обов’язково буде ефективним для іншого. Для директорів навчальних закладів, які намагаються подолати такі проблеми, ми подаємо кілька стратегій, одні з яких підходять для індивідуальної роботи з учнем, а інші – для роботи з цілим класом.Приватна розмова з учнем. Спробуйте переконатиневмотивованого учня допомогти вам зрозуміти, що йому здається нецікавим у навчальному процесі. Нехай учень запропонує, що саме може змінити вчитель, щоб
допомогти йому.Створених ситуації успіху. Якщо учень має неприємний досвід академічної невдачі, поставте йому таке завдання, яке він насправді
здатен успішно виконати. Потрібно складати завдання так, щоб перша його частина була простою. Якщо учень відчуває задоволення від успіху, він, як правило, стає більш впевненим з більшим бажанням ризикуватиме під час виконання наступної частини завдання. Звертання особливої уваги на таланти здібності учнів.Невмотивовані учні – це часто розчаровані особистості, які сприймають школу як місце своїх невдач і провалів. У такому випадку потрібно спробувати змінити таке ставлення і знайти у школі можливості для цих учнів вирізнитися серед інших продемонструвати свої таланти перед однокласниками і шкільним колективом.Зробити навчання розвагою. У вчителя є багато способів перетворити навчання на розвагу. Один з них – це розпочати урок із запитання,
проблеми чи головоломки, що пов’язані з темою уроку. Інший спосіб – це перетворити тему на таємницю, яка вимагає розкриття. Анекдоти й пісні також
можуть використовуватися, але як додаток до уроку. Іноді викладач може одягнутися у костюм того історичного періоду чи тієї країни, що вивчається. Вивчення у невеликих кількостях. Деякі учні ігнорують навчальні завдання через те, що вони здаються їм нездоланними. Вчителі можуть допомогти цим учням, якщо поділять завдання на менші частини, викладаючи спочатку одну частину і не переходячи до іншої, поки її цілком не буде опановано. Дозволити учням контролювати, що і як вони вивчають.Незацікавлені учні часто виправляються., якщо їм дають право вибору того чи іншого способу опанування теми навчального процесу. Наприклад, учням можна дозволити обирати перелік завдань чи книжки для реферування, а також оцінювати власну роботу.Важливо пам’ятати, що вмотивованість учня час від часу може змінюватися залежно від предмету, оточення чи стилю викладання. Дитина може неохоче читати художню літературу, але з ентузіазмом займатися математикою. Інший може бути неуважним і незацікавленим протягом лекції, але із захопленням поставиться, до спостерігання за експериментом. Завдання директора і вчителів під час здійснення спроби мотивації невмотивованих учнів полягає,
насамперед, у пошуку причини того, що відвертає їх від навчання, а вже потім – у виборі способів подолання цих перешкод і привернення дітей до  навчання. Експериментальне доведено, що зовнішньо вмотивована поведінка припиняється як тільки зникає зовнішнє підкріплення (нагорода чи
страх перед можливим покаранням). Внутрішньо ж вмотивована діяльність може тривати достатньо довго за відсутності будь-яких відчутних нагород. По-різному вони впливають також і на розвиток креативності як надзвичайно важливої риси особистості. Якщо внутрішня мотивація позитивно впливає на креативність (творчий вияв), то зовнішня – її пригнічує, сприяє розвитку напруги, зменшує спонтанність в діяльності.


                                                                                                                                                                                     Вч. основ здоров’я Захарец С.М.
 
Форум » Учительська » Педагогічна рада » Педагогічна рада 25.02-01.03.13
Сторінка 1 з 212»
Пошук:


Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz